Холодні далекі зірки тануть У темній воді лісових озер, Сонце, що котиться тропою богів За чорніючі пагорби, Вітер, що пестить неслухняну Гриву польових трав - Все зберігає мовчання, Наче відчуває близьку загибель. Туман укутає ліси В передранкові сутінки, Підніматиметься Над мовчазною водою До верховіття дерев. Роси блищатимуть На лугах в останній раз, Зустрічаючи схід сонця. Осінь зодягне холодні хащі В потускніле золото, Дощі змиють яскравість фарб...
https://primoaccordo.net/drudkh/when-gods-leave-their-emerald-halls.htm