О, невмолимі скам'янілі дні, Міцна рука над людьми і богами ...Чигає там, у сірій далині, Лягає горами за нами. Ми подолаєм знов, ще не одні Нам скоряться, над все є вірна криця Та нам також судилося розбиться Колись і десь об гори кам'яні. Є незмінна земля, і усе на ній зміна невпинна, Золоте - на світанні, за дня вітряного - срібляне, Мідь розтоплена - озеро те ж, в надвечірніх годинах, І застигле залізо - вночі, у холодних туманах. Міцно куте з металів, ще путо ніхто не роздер це, Дня і місяця й року чотири пори, а на гльобі В дужих карбах людське неспокійне і жадібне серце, І для нього судився довічний почвірний колобіг. [Lyrics - Олег Ольжич, 1935]
https://primoaccordo.net/drudkh/dekadans-decadence.htm