З румовищ і вогню свій скарб найбільший - правди, Озлобленим богам не відданий на мсту, Від вогнища свого відходячи, забрав ти З собою і несеш крізь стужу і сльоту. Позаду посвисти, чиїсь охриплі крики, Чужі слова в устах, розчавлені серця, І зловорожий гнів - такий, як твій, великий, Що стрінеться з твоїм, зчепившись, до кінця. Та крізь туман і дим, щораз певніше, ближче, Зривається, встає, - о добре бачиш ти! - Під катаклізмом днів: під чорним бойовищем Високе полум'я єдиної мети. І ждеш страшних ночей, глухих ударів криці, Твердих, як серця стук, - ти їх так довго ждав! - Аж простір перетнуть тридзьобі блискавиці, І гнівний рев стихій, і альказари слав. [Святослав Гординський (1906-1993)]
https://primoaccordo.net/drudkh/the-day-will-come.htm