Вже сонце низенько, Вже вечiр близенько, Спiшу я до тебе. Ти ж мо[е] серденько, Спiшу я до тебе. Ти ж мо[е] серденько. Спiшу я до тебе, Ще й до тве§ хати, Як ти мене впустиш. Щоб не чула мати, Як ти мене впустиш. Щоб не чула мати. Ой як упускала, За ручку стискала, Ой як випускала. Плакала-ридала, Ой як випускала. Правдоньки питала. Чи ти мене любиш? Ой чи ти смi[е]шся, До друго§ ходиш? Та й не призна[е]шся, До друго§ ходиш? Ta й не призна[е]шся... А я тебе 'люблю, Ще й любити буду, Тiльки признаюся, Що брати не буду, Тiльки признаюся, Що брати не буду. А-а, а-а, а-а... Ой, Боже ж мiй, Боже! Що ж я наробила, А вiн жiнку ма[е]! А я полюбила, А вiн жiнку ма[е]. А я полюбила. А вiн жiнку ма[е], Ще й дiточок дво[е], Ще й дiточок дво[е]. Чорнявi обо[е], Ще й дiточок дво[е], Чорнявi обо[е], А-а, а-а, а-а.
https://primoaccordo.net/trio-marenich/vzhe-sonce-nizenko.htm