Ледве йшов пильним шляхом, Дивлюсь, сидить старий Махатма. Пiдiйшов та кажу таке Я йому "Добрий день, старий Махатмо. Хай твiй могутнiй дух живе спокiйно Бiля заводiв всесвiту". Вiн менi Вiдповiв таке, що я мало що зрозумiв. Чи, може, вiн спав, чи, може, вiн розмовляв iз зiрками, Чи розмовляв зi мною мовою птахiв або трави? Я йому "Скажи ме-менi, Вчителю, Двi краси Свiту: Мiсяць та Сонце Мають iнколи зустрiчi? Чи?.. " Вiн менi Подарував таку усмiшку, такий струм добра, Що навкруги заспiвали птахи, А в душi моїй наче грянув казковий хор Смарагдових цвiркунiв та польоту золотих бджiл. Я йому "Гура! А скажи ме-менi, джерело добра, Хто перший вийде до Захмареної Брами, Славетний чиновник, чесний сiм'янин Або щирий господар? " Отаке спитав я його. Вiн мене Вiн мене, таки, вбив глибиною вiдповiдi, Що я не мiг дихати, не мiг вiдчувати нiг, Не мiг почути течiї Ганга, не мiг дивитись у вiчi Гурi Та й не мiг бiльш стояти й розмовляти. Обернувсь та й пiшов собi пильним шляхом. Мудрий Махатмо! Хай будуть вiчнi твої слова, Що вiдновляють душу.
https://primoaccordo.net/vopli-vidoplyasova-3/rozmova-z-maxatmoyu.htm