[--------10----------------10------- [----12------12--------12------12--- [--11--11--11--11----11--11--11--11- [-9-----------------9--------------- [ [ ---------10----------------12-10-9-10-] -----12------12-------12--------------] ---11--11--11--11---11--11------------] ] --0----------------0------------------] ] ---------------8------8-----------------6-------6------------------- ---------9----------9-------------8----------8---------------------- ------8-----8-----8------------7-----7----7------------------------- ---6------------------------5--------------------------------------- -----------------0-----------11--13--13--11--10--------------------- ----------9---------------9----------------------------------------- ------10-----10-------10-------------------------------------------- ---8---------------------------------------------------------------- -----------------11----------11------------15------15/13--11-10-11-- ----------13--------------13---------------------------------------- ------12-----12-------12---------------12------12------------------- --10-------------------------------10------------------------------- Одного туманого ранку, Коли сонце сходить так поволі, Після битви під Крутами Вмирав її молодший син, Мужньо, як воїн. Крізь сльози вона Й сьогодні чує його голос... Ма, якщо б прожити знов життя, Якщо б мій шлях не мав кінця, Якщо б вогонь не гас в серцях, То я, то я б усе віддав лише, Щоб обійняти знов тебе. Остання посмішка полинула Та застигла на його обличчі, Життя промайнуло в Одну мить перед очима. Немов у дитинстві його Торкнулися руки матері, І у свої остані хвилини Він почув її плач... Мій син, якщо б вернути час назад, Якщо б не сльози на очах, Якщо б здолати свій страх, То я, я б віддала усе лише, Щоб обійняти знов тебе. Якщо б вернути час назад, Якщо б не сльози на очах, Якщо б здолати свій страх, Якщо б прожити знов життя, Якщо б мій шлях не мав кінця, Якщо б вогонь не гас в серцях. Нехай, стотисяч років пройде ще, Щоб обійняти знов тебе...