Вітер старі імена розвиває, Нема вже дороги в покинутий рай, Якщо в юрбі ти мене не впізнаєш, Не повернеш мене, любий прощай??¦ Я залишаю твій берег - це час розправляє вітрила, знай! Сонце сідає і зорі вертаються, Казка моя, прощай. Знаю колись тебе знайде, неначе мелодія, Нами давно забута, З давніх давен ніжним вітром занесений Подих із мого сна. Ти віднайди, ти віднайди, ти віднайди Мене в минулому, там, де панує весна. Там, де у диханні ночі останнього слова Тремтить луна. Ти пригадай кожну мить, кожен крок У безмежно далеких снах. Була, а може здавалось, що справжня - Кохання весна нескінченно рання, Знов спалахне і розтане без відчаю, Наче омана. Знай, це - не сон. Знай, це - не сон. Знай, це - єдина правда, вічності істина. Смерть подолає єдиний закон - вічна любов моя??¦