Музика Олександра Гавриша Слова Вадима Крищенка Вже відгоріли айстри у саду, Кленове листя золотом облито. А я іду по стежиці іду, Яку стоптало наше спільне літо. Я знаю ти не вернешся уже, Бо наші долі ніби розкололись, Але для чого пам"ять береже Твоє тепло і твій привітний голос. Забудеш. Запитують трави сумні Забудеш. Питає із вирію птах, А серце не може сказати, що ні, А серце не вміє сказати, що так. Забудеш. Запитують трави сумні Забудеш. Питає із вирію птах, А серце не може сказати, що ні, А серце не вміє сказати, що так. Я не шукаю на чиїй вині, Те що стежина не простлалась далі, Але здається вже тепер мені, Що ми зміняли радість на печалі. І загубили ніжність молоду В словах гарячих і несамовитих Я знов іду, чого я знов іду По стежці де ходило наше літо. Забудеш. Запитують трави сумні Забудеш. Питає із вирію птах, А серце не може сказати, що ні, А серце не вміє сказати, що так. Забудеш. Запитують трави сумні Забудеш. Питає із вирію птах, А серце не може сказати, що ні, А серце не вміє сказати, що так. Забудеш. Запитують трави сумні Забудеш. Питає із вирію птах, А серце не може сказати, що ні, А серце не вміє сказати, що так. Забудеш. Запитують трави сумні Забудеш. Питає із вирію птах, А серце не може сказати, що ні, А серце не вміє сказати, що так.
https://primoaccordo.net/nazari-yaremchuk/zabudesh.htm