Мабуть, судилось мені так до смерти самої Йти все за вами лісами, повитими в мряку, Класти вогонь свій по другому боці долини. Вранці - зриватись і бігти над ваше кострище, Видом тулитись до в ільх, тихих свідків обіймів. Мабуть, і там, у понурих країнах мовчання, Йтиму за вами лісами, повитими в мряку, Вранці - шукатиму слід ваш у росяних травах.
https://primoaccordo.net/drudkh/samtnya-nesknchenna-tropa.htm